Антонов Ан-148
Ан-148
Призначення:	Пасажирський літак
Перший політ:	17 грудня 2004
Прийнятий в експлуатацію:	2 червня 2009
Історія виробництва
Розробник:	Україна АНТК ім. О. К. Антонова
Виробник:	Україна Серійний завод «Антонов»,  Росія Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство
Всього збудовано:	42[1](станом на 03.2017)
Модифікації:	Ан-148-300 Ан-158 Ан-178
Конструктор:	П. В. Балабуєв
Базова модель:	Ан-74ТК-300
Характеристики
Екіпаж:	4+1 ос.
Пасажиромісткість:	85 чол.
Крейсерська швидкість:	800—870 км/год
Дальність польоту:	3 500 км
Довжина розбігу:	1 800 м
Розміри
Довжина:	29,13 м
Висота:	8,19 м
Розмах крил:	28,91 м
Площа крил:	87,32 м²
Шасі:	3-х опорне
Маса
Пустий:	приблизно 21 000 кг
Споряджений:	41 950 кг
Силова установка
Двигуни:	2хД-436
Годинна витрата пального:	1 560 кг/год

Антонов Ан-148 — регіональний реактивний пасажирський літак. Розробником та виробником є АНТК імені Олега Антонова, Україна^[2][3].

Технічні характеристики |

Літак Ан-148 призначений для пасажирських перевезень на регіональних і коротко-магістральних маршрутах до 3100 км завдовжки з можливістю базування на злітно-посадкових смугах зі штучним покриттям і підготовлених ґрунтових смугах, розташованих на висоті до 1500 метрів над рівнем моря, за будь-яких кліматичних умов. Крейсерська швидкість польоту літака становить 780—850 км/год, а крейсерська висота польоту — до 12 200 м. Довжина пасажирського салону і розташування пасажирів в ряду за схемою 2+3 дозволяють експлуатанту комбінувати різні однокласові і змішані компонування у діапазоні 68-80 пасажирів з салонами економ, бізнес та першого класу. Компонування пасажирського салону Ан-148-100 в економічному класі здійснюватиметься за схемою 2+3 крісла в рядок. На літак встановлюється сучасне пілотажно-навігаційне і радіозв'язкове обладнання, що відповідає міжнародним нормам ICAO; польотна інформація виводиться на п'ять багатофункціональних рідкокристалічних індикаторів. Комплекс радіоелектронного обладнання передбачає можливість посадки машини у складних метеорологічних і нічних умовах за категорією IIIA ІКАО.

Літак Ан-148 оснащується двома двоконтурними турбоструменевими двигунами Д-436-148 розробки ЗМКБ «Прогрес», виробництва ВАТ «Мотор Січ». Витрата палива — 1458 кг/год при максимальному комерційному завантаженні. Додатково використовується допоміжна силова установка АІ-450-МС. Також АНТК імені Олега Антонова додатково опрацьовує варіанти встановлення на літак закордонного двигуна CF34-10^[en]. Паливна ефективність літака Ан-148-100B становить 24,0 г/пкм, а моделі Ан-158 — 22,0 г/пкм.

Серед конкурентних переваг літака фахівці відзначають традиційне для «Ан» високе розташування двигунів — це дозволяє літаку сідати навіть на злітні смуги з ґрунтовим покриттям, це зменшує ризик потрапляння сміття у двигун.

Розробником закладений робочий ресурс літака близько 80 000 годин при календарному терміні експлуатації 30 років.

Історія створення |

Робоче проектування літака почалося в АНТК ім. О. К. Антонова на початку 1990-х років під керівництвом Петра Балабуєва як Ан-74-68, а у 2001 літак отримав нове позначення ― Ан-148. За основу конструкції був взятий транспортний літак Ан-74ТК-300. Ан-74, який від початку проектувався як транспортний літак, не був пристосований для перевезення пасажирів. І навіть при перенесенні двигунів на пілон під крило в модифікації Ан-74ТК-300, літак не міг конкурувати з сучасними регіональними літаками схожої пасажиромісткості, хоча таке рішення і підвищувало паливну ефективність.

В процесі переробки було спроектоване нове крило, збільшена довжина фюзеляжу, використані двигуни Д-436-148 із зміненою конструкцією реверсу. Виготовлення перших трьох прототипів почалося в Києві в березні 2002. Підготовка до серійного виробництва почалася в липні 2003 року на авіазаводах в Харкові (ХДАПП) і Воронежі (ВАСО) У вересні 2004 у Києві було завершено виготовлення першого прототипу. 17 грудня 2004 року літак вперше піднявся в небо з аеродрому Святошино (екіпаж льотчика-випробувача Е. А. Галуненка). У квітні 2005 до льотних випробувань приступив другий прототип. Сертифікат типу було отримано 26 лютого 2007.

У липні 2005 обидва Ан-148 пройшли перевірку в складних умовах, виконавши серію польотів в Узбекистані, де температура повітря сягала +45 °C. В подальшому літаки перелетіли до Вірменії, де розпочали етап випробувань в умовах високогір'я. Аеропорт Гюмрі, на якому базувався Ан-148, розташований на висоті 1525 м над рівнем моря. Результати випробувань показали відповідність реальних характеристик Ан-148 розрахунковим і підтвердили безпеку експлуатації літаків сімейства Ан-148 в умовах високих температур навколишнього повітря і високогір'я. Літак може безпечно працювати в південних районах Російської Федерації, державах Середньої Азії, Близького Сходу, Африки, Латинської Америки.

У серпні 2010 програма випробувань була продовжена. Зокрема, було уточнено характеристики стійкості та керованості літака, був вивчений рівень шуму на місцевості, виконані польоти на визначення мінімальних швидкостей відриву, зокрема з імітацією відмови двигуна, перевірена робота навігаційної системи, відпрацьовано необхідне математичне забезпечення. Важливою віхою процесу сертифікації стали польоти з 5 варіантами імітаторів криги, приклеєними на крило і оперення, з метою перевірки поведінки літака у найважчих умовах обмерзання.

За період з 27 грудня 2005 по 29 січня 2006 перший і другий екземпляри Ан-148 пройшли повний цикл перевірок на землі і в повітрі при температурах до −52 °C і повністю підтвердили можливість експлуатації в суворих кліматичних умовах.

Конструкція |

Аеродинамічна схема |

Двомоторний турбореактивний літак, побудований за аеродинамічною схемою вільнонесучого високоплана з крилом помірної стрілоподібності і однокільовим Т-подібним оперенням. Фюзеляж суцільнометалевий типу «напівмонокок» круглого перерізу. Шасі забирається, триопорне з носовою стійкою.

Рушійна установка |

Літак Ан-148 оснащується двома двоконтурними турбореактивними двигунами Д-436-148 розробки ЗМКБ «Прогрес», виробництва ВАТ «Мотор Січ» спільно з ФГУП ММПП «Салют». АНТК ім. О. К. Антонова додатково опрацьовувало варіанти встановлення на літак закордонного двигуна CF34-10^[en]. У зв'язку з недавньою успішною європейською сертифікацією двигуна SaM-146, обговорюється можливість встановлення і цього двигуна.

Середня годинна витрата палива (кгс/год, висота 10360 м), економний режим: 1560, швидкісний режим: 2020.

Допоміжною силовою установкою є АІ-450-МС.

Модификації |

Замовлення і виробництво |

Схема Кооперації літака АН-148

Ан-148 на заводському аеродромі в Києві

У реалізації програми Ан-148, у складанні і виробництві літака, беруть участь компанії з 15 країн світу.^[8] Серійні Ан-148 будуються в Воронежі ВАСО

На території України ведеться робота з створення власного замкнутого циклу виробництва літаків цієї серії. У цей час кооперація виробництва літаків сімейства Ан-148 включає залучення багатьох підприємств. Більшість з них розміщена в Україні та Росії.

На 22 серпня 2007 року загальна кількість замовлених Ан-148 перевищила 50 екземплярів^[9].

Орієнтовна місткість світового ринку літака даного класу на період до 2013 — близько 500 штук, СНД — 170 штук. Прямими конкурентами є літаки Sukhoi Superjet 100, Embraer 190 і ARJ21-700. На авіасалоні «Макс» 2007 ГТК «Росія» підписала контракт на постачання 6 літаків, з опціоном ще на 6^[10]. 2009 авіакомпанія «АероСвіт» домовилася з АНТК імені Олега Антонова про купівлю або постачання в лізинг протягом трьох років 10-ти літаків Ан-148 і його модифікації Ан-158^[8], але після 2012 в зв'язку з банкрутством компанії, дане замовлення перспективи не має.

Як стало відомо 17 серпня 2009 р., Управління справами Президента Російської Федерації зробило вибір на користь Ан-148, відмовившись від придбання Sukhoi Superjet 100 для перших осіб російської держави. Рішення прийнято з мотивів безпеки.^[11]

30 грудня 2009 року з ангара Серійного заводу «Антонов» (Київ) викочено перший серійний зразок реактивного регіонального літака Ан-148-100В. Реалізацією та передачею літака уповноважено займатись Державне підприємство «Лізингтехтранс». Перший конкурс з передачі в лізинг трьох літаків виграло ДП АНТК ім. Антонова.^[12]

10 липня 2012 року у рамках міжнародного авіакосмічного салону Фарнборо-2012 російська лізингова компанія Іллюшин Фінанс Ко (ВАТ ІФК) підписала договір купівлі-продажу на постачання до 2014 року в Панаму 15-ти українсько-російських регіональних реактивних літаків нового покоління Ан-148 і Ан-158 на загальну суму близько 420 млн $^[13].

На даний момент компанія «Антонов» вживає заходів щодо імпортозаміщення російських комплектуючих.^[14] Проведено порівняльний аналіз з іншими моделями літаків даного класу з метою більш активного позиціювання на ринку.^[15]

Експлуатація |

Ан-148 авіакомпанії АероСвіт в аеропорту Донецька

У грудні 2006 року Ан-148 пройшов сертифікацію та 26 лютого 2007 року отримав сертифікат типу МАК.

2 червня 2009 Ан-148 відбув технічним рейсом до Харкова, звідки здійснив перший регулярний пасажирський рейс за маршрутом Харків — Київ і приземлився в міжнародному аеропорту «Бориспіль»^[16].

24 грудня 2009 свій перший регулярний рейс з пасажирами на борту з аеропорту «Пулково» в «Домодєдово» зробив літак АН-148, зібраний у Воронежі.^[17]

15 лютого 2010 року Ан-148 української компанії АероСвіт здійснив перший політ на територію Євросоюзу за маршрутом Київ — Варшава — Київ^[18].

10 квітня о 16.00 на аеродромі Київ-Святошино вперше піднявся в повітря перший серійний український літак Ан-148-100В.
20 квітня 2010 року компанія АероСвіт отримала перший серійний літак Ан-148-100В.

Тренажер |

Враховуючи великий попит на літаки Ан-148 серед російських авіакомпаній і розуміючи необхідність організації повноцінного процесу навчання, лізингова компанія «Ільюшин Фінанс Ко» (ІФК) замовила компанії «Транзас Авіація» розробку та виготовлення тренажерного обладнання, а також підписала влітку 2010 з групою S7 договір про розміщення в навчальному центрі S7 Training одного комплексного і одного процедурного тренажера для Ан-148 і тренажера для проведення аварійно-рятувальної підготовки. Відповідно до договору, S7 Training займеться підготовкою авіаційного персоналу на Ан-148, а також забезпеченням технічної експлуатації тренажерів.

Замовлений ІФК тренажер — перший в Росії тренажер рівня D для цивільних літаків російського виробництва. У ньому використовується шестиступінчата система рухливості і одна з провідних у Росії коллімаційна система візуалізації, що дає можливість відпрацьовувати завдання, які в реальних умовах відтворити складно або неможливо (пожежа, відмова одного двигуна, різні типи відмов авіаційної техніки, що призводять до аварійних наслідків, польоти в складних метеоумовах тощо).

Важливо, що в тренажері використовується повноцінна кабіна літака, завдяки чому досягається високий ступінь імітації, що дозволяє ефективно використовувати тренажер для відпрацювання дій пілотів на землі і в повітрі. Контроль над діями екіпажу і керування процесом навчання виконуються з робочого місця інструктора, з якого забезпечується управління навігаційною обстановкою, погодними умовами, програмування відмов і контроль за основними параметрами польоту.

Інциденти |

Всього за час експлуатації літака сталося 2 інциденти. З них 1 ― з жертвами.

Перший інцидент стався 4 червня 2010 року під час польоту літака ДТК «Росія». Причиною інциденту виявилося замикання електропроводки, що спричинило відмову автопілота на літаку Ан-148-100, що виконував рейс Москва — Санкт-Петербург. До такого висновку прийшли експерти, що проводили розслідування даного інциденту, зокрема, представники Воронезького акціонерного літакобудівного товариства (ВАЛТ, виробник Ан-148), ГТК «Росія». Як йдеться в матеріалах розслідування, автопілот літака відмовив на висоті 10,6 тисячі метрів, на швидкості 472 кілометри на годину. Ніхто з пасажирів та членів екіпажу на борту не постраждав.

5 березня 2011 року сталася авіакатастрофа літака Ан-148-100Е № 61708 під час випробувально-тренувального польоту в Росії на кордоні Воронезької та Білгородської областей. На борту перебували 6 осіб, які загинули. Двоє були пілотами з М'янми, для якої й призначався літак.

Див. також |

Подібні розробки

• Ан-72

Конкурентні проекти

• Comac ARJ21


• BAe 146


• Bombardier CRJ700


• Embraer E-Jet


• MRJ 70 / MRJ 90


• Sukhoi Superjet 100


• Ту-334

Примітки |

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ан-148

• Ан-148 на сайті ДП «Антонов»


• 
  ОАО ВАСО — Модифікації сімейства літаків Ан-148 (рос.)
  


• 
  У Воронежі розпочато виробництво літаків Ан-148 (рос.)
  


• 
  Ан-148 може використовувати ґрунтові смуги — результати випорбувань, Aviation Today, 14 листопада 2007 року (рос.)
  


• 
  Реєстр Ан-148 разом зі списком замовлень (рос.)
  


• 
  Авіаційний портал «Сервіс і технології» (рос.)
  


• 
  У Вороніжі випустили літаючий шпиталь для потреб російського МНС на базі Ан-148-100 (рос.)
  

п о р Літаки «Антонов» Багатоцільові Ан-2 Ан-3 Ан-14 «Бджілка» Ан-32 Ан-72 Гідроплан Ан-4 Спеціального призначення Ан-2СХ Ан-2М Ан-6 Ан-14Ш Ан-714 Ан-26 «Віта»/Ан-26М «Рятівник» Ан-26Б «Циклон»/Ан-26 «Погода» Ан-26П Ан-30 Ан-32П Ан-71 Ан-72П Ан-72Р Пасажирські та вантажо-пасажирські Ан-10 Ан-24 Ан-26-100/Ан-26Б-100 Ан-28 Ан-38 Ан-140 Ан-148 Ан-158 Транспортні та військово-транспортні Ан-8 Ан-12 Ан-22 «Антей» Ан-26 Ан-34 Ан-70 Ан-74 Ан-77 Ан-124 «Руслан» Ан-124-100 Ан-124-100М-150 Ан-132 Ан-178 Ан-225 «Мрія» Проекти Виріб-181 Ан-Бе-20 Ан-Бк-1 «Горлиця» Ан-40 Ан-50 Ан-60 Ан-80 Ан-168 (Ан-148-300) Ан-180 Ан-188 Ан-218 Ан-248 Ан-325 Ан-418 Планери А-1 А-7 А-9 А-10 А-11 А-13 А-15 А-40 Голуб Рот Фронт-1 Рот Фронт-2 Рот Фронт-3 Рот Фронт-4 Літаки Антонова · Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Літаки Антонова